Мета: познайомити учнів з поняттям «техніка ефективного
спілкування»; навчити учнів виявляти можливі перешкоди, що виникають у процесі
спілкування; вивчити організаторські та комунікативні здібності учнів; формувати
основні навички ефективного спілкування.
План
проведення заняття
1.
Мовлення як засіб
комунікації.
2.
Перешкоди у
спілкуванні.
3.
Діагностування
організаторських та комунікативних здібностей учнів.
4.
Техніки ефективного
спілкування.
5.
Практична робота
«Виконання вправ на відпрацювання технік ефективного спілкування».
Ключові
поняття: монолог, діалог, форма
передачі інформації, перешкоди у спілкуванні, техніки ефективного спілкування,
розуміюче слухання.
Мовлення як
засіб комунікації
Які б не були важливі почуття, емоції, відносини людей,
але спілкування припускає не тільки і не стільки передачу емоційних станів,
скільки передачу інформації. Зміст інформації передається за допомогою
мовлення, тобто набуває вербальної, або словесної форми.
Мовлення є чимось більшим, ніж механічно вироблений ряд
звуків, що виражає спостереження та настрої, які хвилюють у дану хвилину того,
хто говорить. Мовлення – це людина в цілому. Кожне висловлення і фактично, і у
свідомості сприймаючого його є миттєвим розкриттям всього досвіду і характеру і
визначає найширшим чином особистість. У наші дні мовлення більш ніж будь-коли є
головним засобом, за допомогою якого люди живуть разом, і співпрацюють у
місцевих, національних і навіть міжнародних масштабах.
Слово є засобом передачі інформації, але не завжди
відбувається її повна передача від однієї людини до іншої. При передачі
інформації частково спотворюється її зміст, частково відбувається її втрата.
Цей процес жартівливо проілюстрував А.Моль у прикладі передачі вказівок за ланцюжком
«капітан - ад’ютант – сержант – капрал – рядові солдати»:
Капітан
– ад’ютантові: «Як ви знаєте, завтра відбудеться сонячне затьмарення, це буває
не щодня. Зберіть особовий склад о 5-й годині на плацу, у похідному одязі. Вони
зможуть спостерігати це явище, а я дам необхідні пояснення. Якщо йтиме дощ, то
спостерігати буде нічого, у такому випадку залишіть людей у казармі».
Ад’ютант
– сержантові: «наказом капітана завтра вранці відбудеться сонячне затьмарення в
похідному одязі. Капітан на плацу дасть необхідні пояснення, а це буває не
щодня. Якщо буде йти дощ, спостерігати буде нічого, тоді явище відбудеться в
казармі».
Сержант
– капралові: «За наказом капітана завтра вранці о 5-й годині затьмарення на
плацу людей у похідному одязі. Капітан дасть необхідні пояснення на рахунок
цього явища, якщо буде дощ, що буває не щодня».
Капрал
– солдатам: «завтра вранці, о 5-й годині, сонце на плацу зробить затьмарення
капітана в казармі. Якщо буде дощити, то це рідкісне явище відбудеться в
похідному одязі, а це буває не щодня».
Видно, що сам процес словесного оформлення думки та її
розуміння неминуче породжує деформацію змісту повідомлення. І все-таки люди
розуміють один одного. Розуміння постійно коригується, оскільки спілкування –
це не просто передача інформації, а обмін нею, що припускає зворотний зв'язок.
Дослідження показують, що найбільш ефективною формою
спілкування є діалог. Монологічність у спілкуванні виховує людей з малорухомою
психікою, низьким творчим потенціалом. Діалог припускає вільне володіння
мовленням, чуйність до невербальних сигналів, здатність відрізняти щирі
відповіді від ухильних. В основі діалогу – вміння ставити запитання собі та
іншим. Замість того, щоб промовляти безапеляційні монологи, набагато
ефективніше перетворити свої ідеї на форму запитань, апробувати їх у бесіді з
колегами, подивитися, підтримуються вони чи ні. Вже сам факт запитання
демонструє бажання брати участь у спілкуванні, забезпечує його подальший плин і
поглиблення.
Передача інформації може мати різну форму – розмова,
бесіда, суперечка, лекція. Вибір того чи іншого засобу залежить від цілей
висловлення, кількості учасників.
Розмова – це словесний обмін думками, відомостями. Розмова
припускає наявність двох чи декількох учасників, які в невимушеній обстановці
висловлюють свої думки, міркування з
того чи іншого приводу. Обговорення ведеться з якої-небудь теми, і кожен
учасник висловлює свою точку зору. Учасники розмови ставлять один одному
запитання, щоб дізнатися точку зору співрозмовника або пояснити незрозумілі
моменти обговорення. Бесіда особливо ефективна, якщо виникає необхідність
роз’яснити яке-небудь питання, висвітлити проблему. Співбесіда – спеціально
організована бесіда на суспільні, наукові теми.
Суперечка
– будь-яке зіткнення думок, розбіжності в точках зору чи
питання, предметах, боротьби, за якої кожна із сторін відстоює свою правоту.
Досить часто слова «диспут», «дискусія», «полеміка», «дебати» вживаються як
синоніми до слова «суперечка».
Слово
«диспут» прийшло до нас із латинської мови і спочатку означало
публічний захист наукового твору, написаного для одержання вченого ступеня.
Сьогодні цим словом називають публічну суперечку на наукову чи суспільно
важливу тему.
Дискусією називається така публічна суперечка, метою якої є з’ясування
та зіставлення різних точок зору, пошук, виявлення істинної думки, знаходження
правильного вирішення спірного питання. Дискусія вважається ефективним способом
переконання, тому що її учасники самі доходять
того чи іншого висновку.
Симпозіум
– ряд виступів групи людей з короткими висловленнями на
одну й ту саму тему. Її цілі зводяться звичайно не до вирішення проблеми або
суперечки, а до викладу різних точок зору для розширення кругозору аудиторії та
для впливання на неї.
Лекція, являючи собою єдиний виступ з наступними питаннями
слухачів і відповідями на них лектора, іноді розглядається як дискусія.
Лекційна форма часто знаходить застосування на заняттях з мистецтва мовлення,
оскільки вона не пов’язана певною формою і часом.
Полеміка - це не просто спір, а такий, при якому є конфронтація, протистояння,
протиборство сторін, ідей і мовлень. Полеміку можна визначити як боротьбу
принципово протилежних думок з того чи іншого питання, публічна суперечка з
метою захистити, відстояти свою точку зору і спростувати думку опонента.
Полеміка відрізняється від дискусії та диспуту саме своєю цільовою спрямованістю.
Учасники дискусії і диспуту, зіставляючи суперечливі судження, намагаються
дійти єдиної думки, знайти спільне рішення встановити істину. Ціль полеміки
інша: треба здобути перемогу над супротивником, відстояти і ствердити власну
позицію. Однак слід мати на увазі, що справді наукова полеміка ведеться не
просто заради перемоги як такої. Спираючись на принципові позиції, полемісти
вирішують соціально значимі питання, їхні виступи спрямовані проти всього, що
заважає ефективному суспільному розвитку.
Перешкоди в
спілкуванні
Подвійні
сигнали у спілкуванні
Невідповідність між вербальними і невербальними планами
спілкування породжує двозначність. Слова свідчать про одне, а все інше – про
інше. Майже завжди це відбувається неусвідомлено. Слухач сприймає два сигнали,
але може реагувати тільки на один: може сприйматися тільки буквальне значення
слів, а може бути навпаки.
Приклад.
Жінка говорить із радісною посмішкою: «Я жахливо себе
почуваю». Тут у наявності подвійний сигнал. Реакції на таке висловлювання
можуть бути наступні:
-
«Це дуже погано» -
на що жінка може сказати, що вона пожартувала;
-
«Ти відмінно
виглядаєш» - може викликати образу – «Як ти можеш так говорити!»
-
Ігнорування слів –
жінка може скипіти: «У чому справа, тобі наплювати?»
-
Урівноважений
відгук: «Я не знаю, що ти маєш на увазі. Ти посміхаєшся, але в той же час
говориш, що тобі погано. Що ж ти хочеш сказати?».(Це висловлювання може
виразити щирі почуття і позбавити певної невизначеності).
Маски у
спілкуванні
Учням пропонується вправа:
привітатися, зобразивши на обличчі ввічливість, глузування, агресивність,
зневагу, участь, радість, скорботу, лестощі. Потім сказати фразу, зображуючи на
обличчі ті самі стани, додавши жести і рухи.
Обговорення:
-
Чи достатні наші
можливості для вираження своїх почуттів;
-
Які почуття, що
виникають у контакті, ми часто намагаємося приховати від партнера у
спілкуванні.
Перекручування
інформації у спілкуванні
Учням пропонується вправа:
кілька учнів виходять із кімнати. Заходить перший учасник, йому зачитується
невеликий текст, у якому багато точної інформації. (Це може бути також показ
якої-небудь картинки з безліччю предметів).
Потім він повинен якомога більш точно передати зміст
отриманого повідомлення іншому, хто ввійшов, і т.д. інші не повинні допомагати
або показувати свої емоції.
Обговорення:
-
Спробувати
визначити причину перекручування інформації;
-
Як змінює
інформацію стать, взаємини, гіперзначимість ситуації, хворобливе самолюбство,
ставлення до тактильних дотиків, вік та ін..
Формування
образу партнера
Учням пропонується вправа:
два учасники одержують завдання продемонструвати наступні стани, привітавшись і
поставивши кілька запитань групі: 1) самовдоволена
впевненість, високий пост, що займає людина, 2) весела, безтурботна людина.
Обговорення:
-
На підставі чого
склався образ;
-
Наскільки
об’єктивний образ;
-
Як відбиваються на
створенні образу наступні чинники:
Соціальна, інтелектуальна першість;
фактор зовнішньої привабливості;
фактор любовних, дружніх стосунків;
позитивне ставлення до людини;
стереотипи.
Діагностування
організаторських та комунікативних здібностей учнів.
Техніки
ефективного спілкування
«Два
вуха і один язик дані нам для того, щоб більше слухати і менше говорити» (Зенон
із Кітіона)
Виконання вправи:
учні об’єднуються в пари і розговорюють співрозмовника на тему, яка цікавить
кожного з них, обговорити, у кого отрималось, а в кого – ні, та з чим це
пов’язано.
2
основні правила спілкування:
-
Кращий
співрозмовник – не той, хто вміє добре говорити, а той, хто вміє добре слухати.
-
Люди схильні
слухати іншого тільки після того, як вислухали їх.
Прийоми
розуміючого слухання
Нерефлексивне слухання – це слухання без аналізу, що дає можливість
співрозмовникові висловитись.
Правила. Мінімум відповідей (невтручання), зворотний зв'язок,
тобто ми повинні постійно давати співрозмовникові зрозуміти, що ми його чуємо.
Корисно
Коли співрозмовник дуже бажає висловити своє ставлення до
чого-небудь, доречно розпочати з відкритого запитання: «Що ви думаєте з цього
приводу?». У напружених ситуаціях, коли співрозмовник хоче обговорити наболілі
питання, розсудливо спочатку дати людині висловитись, а потім приступити до
вирішення проблеми.
Якщо у співрозмовника проблеми із висловленням своїх
труднощів, турбот, радостей, можна використовувати відкриті і закриті
запитання: «Вас щось турбує?», «Ви, напевно, хочете поділитися своїми
новинами?» тощо.
Якщо ви не згодні з тим, про що говорять і що говорять,
краще одразу висловити свою точку зору, інакше бачачи зворотний зв'язок, ваш
співрозмовник буде думати, що ви повністю з ним згодні.
З’ясування –
це звертання о мовця за деякими уточненнями; виконується за допомогою з’ясовуючих
питань.
Правила. Необхідне точне розуміння позиції співрозмовника.
Корисно
Якщо людина говорить плутано, перестрибує з одного на
інше, питання показують мовцеві, що його слухають і намагаються зрозуміти.
Перефразування –
це означає сказати одну й ту саму думку, але трохи іншими словами.
Правила. Розпочати бесіду з таких слів, наприклад: «Якщо я вас
правильно зрозумів…», «Інакше кажучи, ви вважаєте…». У діалозі орієнтуватися
саме на зміст, а не на емоції. Вибрати головне і сказати це словами, не
перебивати (тільки під час пауз).
Корисно
У конфліктах або під час дискусій, якщо ви повторюєте
думку співрозмовника, перш ніж висловити аргумент проти, він з більшою увагою
поставиться до вас, тому що побачить, що його слухають і намагаються зрозуміти,
а також у співрозмовника з’являється можливість побачити, чи правильно його
розуміють.
Резюмування –
це підбиття підсумків.
Правила. Використовувати фрази на зразок: «Таким чином, головне…»,
«Отже, ви пропонуєте…», «Ваша основна ідея, як я зрозумів, у тому що…». При
резюмуванні з цілої розмови виділяється тільки його частина.
Відбиття почуттів – це прагнення показати співрозмовнику,
що ми розуміємо його почуття.
Корисно
У конфліктних ситуаціях, якщо дати зрозуміти людині, що
її почуття розуміються, то напевне обвинувальний тон її спаде. У висновку можна
запропонувати обговорити два можливі варіанти бесіди двох друзів (у першому
випадку – реакція на буквальні слова, у другому – на почуття).
-
Як мене замучили
відносини із шефом. Напевно, піду я звідти.
-
І правильно! Навіщо
тобі це нервування? Переходь ти в інше місце.
-
Як мене замучили
відносини з шефом. Напевно, піду я звідти.
-
Мені здається, ти
просто втомився постійно боротися за свої позиції і, мабуть, хочеш відпочити
від усього цього, хоча б на якийсь час.
Правила
ефективного спілкування:
·
Акцент робиться на
емоційному стані співрозмовника.
·
Можна
використовувати такі слова, як «Мені здається, що Ви відчуваєте…», «У мене таке
відчуття, що Ви чимось…» і т.д.
·
Бажано уникати
категоричних формулювань («Я впевнений, що…»).
·
Слід враховувати
інтенсивність почуттів співрозмовника.
·
Зрозуміти почуття
співрозмовника різними шляхами: за виразом обличчя, жестами, інтонацією, за
вживанням ним слів «неприємний», «підступний», «вбивчий», «несподіваний» тощо.
·
Необхідно якомога яскравіше
уявити, що ми самі відчували б на місці мовця в такій ситуації.
·
Для більш повного
розуміння співрозмовника ставити питання.
6 правил
Д.Карнегі, які дозволяють сподобатися людям:
Щиро цікавтеся іншими людьми. Посміхайтеся. Пам’ятайте, що ім’я людини – найсолодший і найважливіший
для неї звук будь-якою мовою. Будьте гарними слухачами. Заохочуйте інших говорити про
самих себе. Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника. Щиро вселяйте вашому співрозмовникові усвідомлення його
значущості.
12 правил
Д.Карнегі, які дозволяють схилити людей до вашої точки зору:
ü Єдиний спосіб взяти гору в суперечці – це ухилитися від
неї.
ü Проявляйте повагу до думки вашого співрозмовника. Ніколи
не говоріть співрозмовникові, що він неправий.
ü Якщо ви неправі, визнайте це швидко і рішуче.
ü Із самого початку дотримуйтеся дружнього тону.
ü Змусьте співрозмовника одразу ж вимовити «так».
ü Нехай більшу частину часу говорить ваш співрозмовник.
ü Нехай ваш співрозмовник вважає, що ця думка належить саме
йому.
ü Щиро намагайтеся дивитися на речі з погляду вашого
співрозмовника.
ü Ставтеся співчутливо до думок і бажань інших.
ü Виявляйте більше шляхетних мотивів.
ü Драматизуйте свої ідеї, подавайте їх ефективно.
ü Кидайте виклик, зачіпайте за живе, не ображаючи
співрозмовника.
8 правил,
дотримання яких дозволить впливати на людей, не ображаючи їх і не викликаючи в
них почуття образи.
v Починайте з похвали і щирого визнання гідності
співрозмовника.
v Вказуйте на помилки інших не прямо, а опосередковано.
Спочатку поговоріть про власні помилки, а потім вже критикуйте вашого
співрозмовника.
v Ставте співрозмовникові питання замість того, щоб йому
щось наказувати.
v Давайте людям можливість врятувати свій престиж.
v Виражайте людям схвалення з приводу найменшої їхньої
удачі та відзначайте кожен успіх. Будьте щиросердими у своїй оцінці та щедрі на
похвалу.
v Створюйте людям гарну репутацію, яку вони намагатимуться
виправдати.
v Удавайтесь до заохочення. Створюйте враження, що помилка,
яку ви хочете бачити виправленою, легко виправляється, робіть так, щоб те, на
що ви спонукаєте людей, видалося їм неважким.
v Домагайтеся, щоб люди були раді зробити те, що ви
пропонуєте.
Практична
робота
«Виконання вправ
на відпрацювання технік ефективного спілкування»
Мета роботи:
-
Розвивати
комунікативні навички учнів;
-
Відпрацювати
техніки ефективного спілкування.
Хід роботи:
1.
Інструктування щодо
виконання роботи, постановка мети.
2.
Виконання
практичної роботи: програвання ситуації зустрічі друзів, які давно не бачилися
і для яких:
А) ця зустріч бажана для обох сторін;
Б) зустріч байдужа одній зі сторін;
В) зустріч небажана для однієї зі сторін.
3. Підбиття
підсумків роботи . Заповнення
«Щоденника самопізнання»
Немає коментарів:
Дописати коментар