Мета: розширити уявлення учнів про поняття «особистість», дати
уявлення про структуру та функції особистості, сприяти пізнанню учнями самих
себе; допомогти учням усвідомити поняття
«спрямованість особистості», «мотив», «неусвідомлені спонуки», «інтереси»;
сприяти прагненню учнів пізнавати себе.
План заняття
1.
Що таке
особистість?
2.
Структура
особистості.
3.
Функції
особистості.
4.
Що таке потреби?
5.
Мотив як
енергетичний потенціал.
6.
Які бувають
інтереси?
7.
Діагностування
інтересів учнів.
Постановка перед учнями проблемних запитань:
-
Що таке особистість?
-
Що саме для моєї
особистості є найголовнішим?
-
Чи може в людини
бути кілька особистостей?
-
Хіба можна
порівнювати мою особистість п’ять років тому і сьогодні? Невже це не різні
люди?
Що таке
особистість?
Уявімо собі, що нам треба описати певну особистість,
наприклад, розповісти однокласникам про нову вчительку, з якою ми познайомилися
під час літніх канікул. Про що саме ми говоритимемо? Яким чином будемо її
характеризувати? Із чого почнемо?
Напевне, найголовнішим буде ставлення цієї людини до
інших. Ми пригадаємо, якою вона була спокійною, природною, невимушеною, яке в
неї почуття гумору, яке свято у таборі вона організувала, як делікатно
поставилася до чужої таємниці.
Усе це і будуть визначення людини як особистості, тому що
особистість передусім характеризується ставленням до довкілля, інших людей і до
самої себе.
В українській мові є слова «особа» і «особистість».
Особою називають окрему людину, окремого носія суспільних взаємин. Особистість
– це «Я» для інших, «Я» у взаєминах із людьми, у всій своїй цілісності,
глибині, характерності.
Латинське слово «персона» походить від етруського і
означає буквально «маска бога потойбічного світу». У Стародавній Греції
особистістю була передусім маска актора, пізніше – сам актор та його роль. У
Римі особистість – це вже соціальна функція людини в суспільстві. Вважалося, що
може бути особистість царя, особистість патриція, але не може бути особистості
раба.
Творча
вправа
Як
ви вважаєте, чи є особистість у тварин? А у людини первісного суспільства?
Кого
можна назвати особистістю? Чи можна про кожну пересічну людину сказати, що вона
– особистість? Може, то назва лише для обраних, визначних, талановитих,
унікальних?
Сьогодні
особистістю називають нормальну, психічно здорову людину. А погану людину?
Якогось терориста? Невже його можна назвати особистістю?
(міркування
учнів)
Так, добра і зла, щаслива і нещасна, приємна і огидна –
кожна людина є особистістю, кожна якимось чином виявляється щодо інших, має
певне соціальне обличчя.
А дитина? Чи, може, ми народжуємося особистостями?
Немовля називають особистістю лише потенційно, воно має можливість нею стати за
певних зовнішніх та внутрішніх умов.
У деяких індивідуальних рисах людини яскраво виявляється
її особистість, наприклад, у цілеспрямованості або стриманості, бажанні керувати,
бути першим. В якихось інших рисах від особистості залишилося небагато: більше
виявляються мінливі настрої, тимчасові стани, смаки, модні віяння. Коли людина
не має можливості справжнього суттєвого самовияву, вона починає демонструвати
свої другорядні, не дуже значущі відмінності від інших.
Людина, про яку можна з впевненістю сказати, що це –
досить зріла особистість, дуже серйозно ставиться до своїх учинків, до
оточення, до власного минулого, теперішнього і майбутнього, до життя як такого.
І ще один показник непересічної особистості – до неї неможливо ставитися
нейтрально, її можна лише любити або ненавидіти, приймати або відкидати.
Творча
вправа
Поміркуйте над
тим, що є спільного і що відмінного між поняттями «людина», «індивід»,
«особистість», «індивідуальність».
Структура
особистості
Що є складовими особистості? Щоб уявити собі структуру
власної особистості, бажано відповісти на три запитання:
-
Чого я хочу? До
чого прагну? Що вважаю для себе найважливішим, найпривабливішим?
-
Що я можу? Як
реалізую те, що маю?
-
Ким я є? Які мої
риси стали вже стрижневими?
Автором цієї структури особистості є учений С.Рубінштейн.
Відповідь на першу групу запитань – це характеристика спрямованості особистості, системи
спонук, що визначають вибірковість учинкової активності людини. Спрямованість
дає змогу побачити співвідношення різних потреб, інтересів, мотивів, прагнень.
Друга група – це запитання про здібності, про задатки і ступінь їх розвитку, про обдарованість і
здатність навчатися, виробляти певні важливі навички. Людина може мати від
природи абсолютний слух або смак до математики, але відсутність наполегливості
чи шанолюбства змушує її поступитися товаришеві.
Третя частина запитань – це характер людини, який є відображенням виховання і самовиховання і
відтворює стиль життя людини, її звички, поведінкові стереотипи, її усталені
ставлення, моральні орієнтири.
Дуже цікаву структуру особистості запропонував на початку
ХХ століття засновник психоаналізу З.Фрейд. за Фрейдом, у кожного з нас є три
головні інстанції: «воно», «я», «понад-я».
«Воно»
- це наші інстинкти, і прагнення, які ми хочемо
задовольнити, але не можемо усвідомити. «Я»
є свідомою частиною особистості, що живе за принципом реальності, прислуговуючи
і несвідомому, і середовищу, і «над-я». «Над-я»
є носієм моральних норм, цензором, критиком, контролером. Коли ми відчуваємо
безпідставну тривогу, страхи, так нам дає про себе знати «воно». Коли мучимося
докорами совісті, це вступає у дію «над-я».
Говорячи про частини, із яких складається особистість, ми
обов’язково помітимо, що всередині кожного з нас можна знайти і дитину, і дорослого,
і батька з матір’ю. Уперше описав таку особистісну структуру американський
дослідник Е.Берн.
Коли ми відчуваємо себе Дитиною, ми веселимося, радіємо, нам легко і безтурботно. Людина,
якого б віку вона не була, час від часу стає дитиною. «Дитяча» інстанція
всередині нас відповідає за наші творчі вияви, за можливість бути спонтанними,
не зарегламентованими. Це – джерело інтуїції. Але в «дитинному» стані ми можемо
ставати вередливими, егоцентричними, примхливими, занурюватись у життя, що
створюватиме зайві проблеми у спілкуванні.
Особистісна інстанція, яку образно називають Батьком, складається з певних норм,
традицій, обмежень, правил, більшість із яких колись людина засвоїла під впливом
своїх батьків. У стані «батька» ми робимо зауваження, читаємо нотації,
намагаємось бути схожими на своїх батьків, поводитись «як слід».
Коли ми перебуваємо у стані Дорослого, ми самостійно приймаємо важливі рішення, беремо на себе
відповідальність, можемо ефективно взаємодіяти зі своїм оточенням, об’єктивно
оцінювати ситуації, не оглядаючись на те, що скажуть інші, як звично вирішувати
подібні проблеми. Дорослий контролює дії і Дитини, і Батька.
Усі три підструктури особистості є необхідними, без
кожної з них неможливо обійтися. Важливо, щоб вони перебували у рівновазі, не
дуже зазіхаючи на сфери впливу одна одної.
Творча вправа
Наведіть
приклади тимчасового домінування у вашій особистості Дитини, Батька, Дорослого.
Функції
особистості
Навіщо виникає
особистість?
Оскільки особистість – це передусім характеристика
людини, якою вона виступає для інших, то можна сказати, що особистість виникає для того, щоб
пристосуватися для людського середовища з його очікуваннями. Провідною
детермінантою її поведінки є прагнення утримати рівновагу зі своїм оточенням,
тобто не дуже відрізнятись від інших і не зовсім зливатися з групою, зберігати
свою індивідуальність.
Чи варто бути «білою вороною»? У юнацькому віці декому
здається, що без цього взагалі нудно жити, що показна нестандартність,
несхожість ні на кого, яку відверто демонструють, - це і є найголовніше,
найцінніше в особистості. Для того, щоб не зважати на оцінювання іншими, треба
мати мужність. Але думаючи весь час про те, що ти зовсім не залежиш від погляду
дорослих, сусідів, учителів тощо, чи не виявляєш ти залежність, лише у трохи
замаскованому вигляді?
Особистість формується як соціальне обличчя людини, як її
зручна «соціальна шкіра», щоб захистити себе від тривоги, почуття
невпевненості, незручності, ніяковості.
Особистість виникає як можливість адаптації до
майбутнього, спосіб оволодіння власним майбутнім. Людина завжди цікавиться
своїм майбутнім, хоче про нього знати, зазирнути у завтрашній день. Вона
відчуває, яким великим є діапазон її можливостей, якими широкими можуть бути
перспективи.
Саме наявність життєвих цілей, завдань на майбутнє
забезпечує особистості подальший розвиток. Якщо людина ставить перед собою
надто конкретні, дуже заземлені сьогоднішні цілі, не зазіхаючи на те, до чого
ще далеко, вона штучно збіднює свої можливості.
Творча вправа
Якби можна
було б обрати для вашої особистості відповідний колір, який би ви обрали? Чому?
Із чим цей колір у вас асоціюється? А якби вам запропонували символічно
позначити свою особистість у певній геометричній формі? Яку форму ви обрали б?
Чому?
Спрямованість
особистості
Що таке
потреби
Як і тварини, люди мають потреби, без яких вони не можуть
жити. Потреби визначають залежність особистості від умов існування.
Потреба – це психічний стан, який людина переживає, коли має
певну нужду у сні, їжі, спілкуванні та багатьох інших речах. Людські потреби практично
не можна задовольнити раз і назавжди. Якщо потреба задовольняється, вона
виникає знову.
За предметом спрямованості потреби можна поділити на
матеріальні і духовні. За походженням потреби бувають природними і культурними.
Американський психолог А.Маслоу побудував ієрархію
людських потреб, починаючи з фізіологічних, переходячи до потреби у безпеці,
далі до потреби у любові, повазі і самоактуалізації.
Щоб людина почала орієнтуватися на потреби вищих рівнів,
вона повинна задовольнити потреби тіла, гарантувати власну безпеку, знайти
підтримку серед оточуючих.
Творча вправа
Спробуйте,
будь ласка, намалювати піраміду ваших актуальних потреб, орієнтуючись на
ієрархію потреб А.Маслоу.
Мотив як
енергетичний потенціал
Мотив є спонукою до діяльності, пов’язаної із
задоволенням певних потреб. Коли ми говоримо про мотиви, нас цікавлять причини
дій. Кожна діяльність є полі мотивованою, тобто її рушійними силами виступають
декілька мотивів.
Якщо нам треба щось робити, а ми постійно відкладаємо цю
справу, можна припустити, що не вистачає саме мотивації. Мотиви мобілізують,
спрямовують, регулюють діяльність, надаючи їй суб’єктивного смислу.
«Мовою» мотивів є емоції. Людина переживає свої мотиви як
бажання, насолоду, страхи, кохання та інші форми небезсторонності, небайдужості
до оточення.
Мотивація буває позитивною і негативною. Коли якийсь
об’єкт має для людини невисоку значущість, позитивні переживання щодо цього
об’єкта мало спонукають до конкретних дій і ефективнішими є негативні мотиви.
Коли значущість дуже висока, позитивні переживання
спонукають людину набагато краще, ніж переживання негативні.
Мотиви можуть виконувати і захисну функцію для
особистості, тобто допомагати їй зберегти усталену самооцінку, високу
самоповагу.
Такі мотиви не забезпечують реалізацію мети, яку людина
декларує. Наприклад, студент І курсу перед сесією говорить, що йому треба взяти
академвідпустку, щоб наступного року краще вивчити всі предмети, яким він приділяв
замало уваги. Насправді ця людина дуже боїться іспитів, і її мотив виконує
захисну функцію.
Творча вправа
Спробуйте
поспостерігати за собою протягом хоча б одного дня і знайдіть мотиви, які
суперечать один одному. Яким чином ви регулюєте свою поведінку в таких
випадках?
Які бувають
інтереси?
На відміну від потреби, яка виражає нужду, необхідність,
інтерес показує суб’єктивну привабливість певного об’єкта для людини. Інтерес
може виникнути стихійно, неусвідомлено.
Інтереси у кожної людини дуже індивідуальні. Чому мене
щось вабить, а вас – нітрохи? Може, тому, що предмет мого інтересу відповідає
моєму настрою, нагальним потребам, а може, тому, що мати саме такий інтерес
престижно в очах моїх товаришів?
Чи мають інтереси тварини? Так, вони разом із нами активно
реагують на щось нове, несподіване, незвичне. Але на відміну від людей, вищі
тварини не такі допитливі, бо допитливість досить небезпечна. Взагалі
допитливість і страх увесь час перебувають у нестійкій рівновазі: якщо явище не
дуже незнайоме або незвичне, домінує допитливість, якщо явище якесь зовсім
несподіване, тоді домінує страх.
Інтереси завжди позитивно емоційно забарвлені. У
нормальної людини інтерес має перевагу над такою яскравою позитивною емоцією як
радість. Інтереси мотивують більшість зусиль, які ми прикладаємо у праці,
навчанні, відпочинку. Винятком є поведінка, пов’язана з потребою збереження
життя.
Що відчуває людина, коли їй цікаво? Бажання дослідити,
зрозуміти, наблизитися поєднуються з почуттями пожвавлення, захвату,
захопленості, зачарованості, запалу, піднесення. Зацікавлена людина відчуває,
що вона насправді живе. Інтерес є єдиною мотивацією, що може нормально
підтримувати повсякденну діяльність, долати нудьгу.
За змістом інтереси можна поділити на наукові, музичні,
спортивні, технічні. За суспільним значенням інтереси бувають корисні і
шкідливі. За обсягом – вузькі і багатогранні. За тривалістю дії –
короткострокові і тривалі.
Творча вправа
Пригадайте
випадок із власного життя, коли ваш інтерес до чогось виявися сильнішим за
страх. Якщо вам важко знайти приклад зі свого життя, можна використати
літературний матеріал.
Практична
робота: дослідження інтересів учнів
(Діагностування учнів за методикою «Карта
інтересів»)
Підведення
підсумків. Заповнення «Щоденника самопізнання»
Немає коментарів:
Дописати коментар