Своя справа

Мета: допомогти учням осмислити співвідношення інтересів, здібностей та нахилів при професійному виборі; провести діагностичне дослідження професійних уподобань і нахилів учнів.

План проведення заняття

1.     Своя справа.

2.     Інтереси та уподобання.

3.     Практична робота. Діагностика професійних інтересів, нахилів, уподобань.

Своя справа

Вибір професії – це не просто вдало чи невдало прийняте в юності рішення, а часом щаслива або розбита доля, активне, творче чи пасивне, байдуже існування. Це одна з важливих складових людського щастя, усвідомлення своєї корисності для людей або відчуття «маленької людини» - гвинтика, виконавця чужої долі.

В одному з оповідань Марка Твена говориться про те, що в раю немає ні ангелів, ні святих, ні неробства, а живуть люди таким самим трудовим життям, як і на грішній землі. Відрізняється рай від землі лиш одним: там кожен займається своєю справою. Невідомий на землі швець стає після смерті славетним полководцем, а бездарний за життя генерал, що має каліграфічний почерк, задоволений у штабі скромною посадою писаря. Письменник, який набрид читачам нудними романами, знаходить своє справжнє покликання у професії токаря. Людина, яка випадково стала педагогом і все життя мучила і учнів, і себе, чудово справляється з обов’язками бухгалтера.

Людина вибирає справу. Але ж і справа вибирає людину. Є люди, які найкращі роки свого життя присвячують вирощуванню журавлини і заклопотані збереженням боліт, інші вбачають сенс своєї праці саме в тому, щоб осушувати, знищувати болота; деякі професіонали закохані в метал, інші є гарячими прихильниками того, щоб метал замінити пластмасою. Як зробити, щоб інтереси людини  і справи співпадали? Що означає - «людина на своєму місці» і що трапиться, якщо вона займе чуже?

Професія – це певний вид праці. Люди однієї професії працюють у різних куточках країни, на різних підприємствах, і не знайомі між собою. Але вони зайняті однією справою, і це їх зближує, вони мають схожі інтереси, знання, уміння і навички. Іноді під час вибору професії говорять, що вона «легка» або «важка», «чиста» або «брудна». Мабуть, чистота чи бруд залежать передусім від самої людини. Спірним є питання, що чистіше – книжковий пил чи дорожній. Чистота – річ рукотворна.

У кожній  професії є свої різновиди праці, які називаються спеціальностями. Наприклад, немає «вчителя взагалі», а є вчитель біології, фізики, математики; так само немає «слюсаря взагалі», а є слюсар аварійно-відновлювальних робіт у водопровідному господарстві, слюсар з виготовлення деталей вентиляційних систем, слюсар-інструментальник тощо.

Як знайти своє покликання?

Конкретних рецептів нема. Щоб визначити, до чого у вас покликання, яка праця найбільше до душі, треба спробувати щось робити самому, а не пасивно спостерігати за працею інших. Професій дуже багато, і вибирати є з чого. Якщо шукати одну-єдину професію, то ймовірність правильного вибору надзвичайно мала. Обираючи професію. Пам’ятайте, що ні тепер, ні в найближчому майбутньому суспільство, на жаль, не спроможне надати всім своїм громадянам роботу винятково за їхніми здібностями. Воно може запропонувати тільки такі види праці і такі професії, які відповідають реальним потребам різних сфер виробництва, науки чи культури. І ви повинні самі враховувати сьогоднішні практичні потреби суспільства, постійно приміряти своє особисте «хочу» до того, що насправді «треба». Важливо усвідомити, що хоч яку професію ви оберете, необхідність відповідати вимогам обраної спеціальності обов’язкова, що вибір навіть дуже потрібної суспільству професії без урахування інших чинників може спричинитися до помилок.

Можна навести такий приклад. Дівчина захотіла стати вчителькою. І ось вона вступає до педуніверситету, навіть відмінно складає заліки, іспити. Однак її обтяжує спілкування з дітьми, не захоплює практика в школі, робота вчителя видається нудною. Перед уроком вона важко зітхає: «От, уже час іти до свого зоопарку!». Зростає потік тяжких переживань, і вже з дипломом молодого спеціаліста вона залишає педагогічну працю, шукає іншу роботу. Через деякий час виявляється, що й інша робота їй не до душі. Отож людина, не врахувавши своїх здібностей, змушена була залишити почату справу.

І ще приклад. Учневі подобається старший брат-льотчик – дотепний, веселий, винахідливий. Прагнучи наслідувати його в усьому, хлопець вирішує стати пілотом цивільної авіації. Можливо, це й непогано, але захоплення кимось ще не є вагомою підставою для вибору власної справи. Адже бути усміхненим дотепником – не головне для льотчика.

Трапляється, коли професію вибирають під впливом товаришів, за компанію. Чому такий вибір вважається хибним? Та з тієї ж причини, з якої і взуття ми вибираємо за своїм розміром і смаком, а не купуємо те, що підходить нашим друзям. Треба розібратися у своїх здібностях, нахилах і можливостях, «приміряти» до себе ту чи іншу спеціальність, дізнавшись про неї якомога більше, а потім зробити вибір. Нічого спільного  цим не має, наприклад, така відповідь: «Збираюся стати телеграфісткою, але зустріла знайомих дівчат, вони розповіли про роботу телефоністки, і мені це сподобалося. Тут з різними містами і країнами можна говорити».

Приклади переконують, що правильний вибір професії передбачає не лише бажання юнака чи дівчини присвятити себе тій професії, на яку великий попит, а й враховувати свої здібності та інтереси. А останнє зробити нелегко. І щоб свідомо і вільно обирати професію, треба дотриматися принаймні трьох умов: бути поінформованим про інші професії, знати свої індивідуальні особливості, уміти спів ставити свої особисті риси з тими вимогами, які ставить певна професія і спеціальність.

Інтереси та уподобання

Ситуація на ринку праці складається таким чином, що навчання за обраною спеціальністю для багатьох стає недоступним через:

Ø Високі вимоги, які ставлять перед абітурієнтами (це, в першу чергу, так звані «престижні» професії і ті, які передбачають особливу обдарованість, особливий талант). Як ви гадаєте, які це професії? Які вимоги вони ставлять перед людиною?

Ø Вартість навчання, яка часто вища за доходи більшої частини населення (йдеться про навчання на комерційній основі).

За цих умов особливо актуально правильно вибрати подальший профіль навчання, а потім професію, оскільки вимоги професії до людини повинні співпадати з її психофізіологічними особливостями. Правильному вибору заважає дефіцит знань про самі професії, невміння оцінити власні здібності, інтереси, нахили і співвіднести їх з конкретною професією.

Галузь психології – психодіагностика – «вимірює» різні риси людини. Ця наука вимагає дотримання певних правил; психолог повинен зберігати конфіденційність, а учень повинен бути відвертим під час діагностування.

Здібності – це риса особистості. Від здібностей залежить якість виконання діяльності, її успішність і рівень досягнень, залежить те, як ця діяльність виконується. Російський психолог Б.Тєплов виділи такі три основні ознаки поняття «здібності»:

v Це індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;

v Це не будь-які індивідуальні риси, а лише ті, які стосуються успішності виконання будь-якої діяльності або багатьох діяльностей;

v «здібність» не зводиться до тих знань, навичок та вмінь, які вже вироблені в цієї людини..

Таким чином, можна сказати, що здібності – це індивідуально-психологічні риси, які є умовами успішного здійснення певної діяльності та динаміки оволодіння знаннями, вміннями та навичками.

Як ви вважаєте, здібному учню все дається легко і швидко? Психологи довели, що діти з підвищеними розумовими здібностями – великі трударі. Той факт, що здібному учню багато чого дається легко й швидко, не принижує схильності до праці. Недостатній потяг до діяльності є недоліком самої обдарованості. При одних і тих же розумових даних, але при стійкішій потребі в заняттях, здібності розвиваються набагато повніше.

Чому ж люди, докладаючи однакових зусиль у тій чи іншій галузі, досягають різних результатів?

Відмінності в здібностях не можна пояснити тим, що ті чи інші риси передаються від покоління до покоління, від батька до сина, від сина до онука, як естафета. Правда, деякі факти нібито свідчать на користь спадкової передачі здібностей, наприклад родина Бахів. Відомі династії артистів, художників, лікарів… Але на кожен такий випадок можна навести сотню інших, коли здібності дітей чи батьків не співпадають. Швидше за все, тут діє не біологічна, а соціальна спадковість. Син лікаря стає лікарем, дочка вчительки вступає до педагогічного університету не через вроджену визначеність, а тому, що з дитинства вони пізнали і полюбили професії своїх батьків. Дитина не народжується з готовими здібностями, тобто такими особливостями будови мозку, органів чуттів і руху, які і є природними передумовами розвитку здібностей. Задатки багатозначні. Це означає, що на їхній основі можуть виникнути різні здібності. Так, гостра спостережливість, хороша зорова пам'ять може увійти в структуру здібностей і художника, і слідчого, і геолога.

У короткому слові «інтерес» ховається велика сила, за допомогою якої можна досягти великих результатів в будь-якій професійній діяльності. Інтереси спонукають оволодівати знаннями, розширювати кругозір, допомагають долати перешкоди. Інтереси розрізняють за змістом (музичні, технічні), обширом (широкі, різнобічні або вузькі, спрямовані на один предмет або його характеристику), за глибиною (глибокі або поверхові), тривалістю (стійкі або нестійкі). Інтереси можуть переходити в нахили – прагнення займатися певною діяльністю. Інтереси виражаються формулою «хочу все знати», а нахили – «хочу робити, діяти».

Практична робота

Завдання 1

Прочитайте твердження і позначте те, яку відображає ваше ставлення до проблеми вибору професії.

·        Ти уникаєш думки про те, що буде, коли ти закінчиш школу. Тобі здається, що все може вирішитися само собою. Ти кидаєш все на самоплин, гадаючи, що від долі не втечеш.

·        Ти не думаєш про завтрашній вибір, бо у тебе є авторитетні друзі. З ними ти почуваєшся впевнено. Ти не любиш приймати рішення і тебе цілком влаштовує, що авторитетні друзі зроблять це за тебе.

·        Ти використовуєш будь-яку нагоду щоб дізнатися більше про себе і світ професій. Тобі цікаво робити те, що ніколи раніше не доводилося. І при цьому у тебе немає почуття страху, що не вийде. Ти знаєш, що можливості людини багатогранні, і хочеш знати свої.

·        Ти певен, що можеш обрати професію самостійно. У тебе є один або кілька варіантів вибору професії, ти знаєш, що це за професії, де їх можна «отримати», які вимоги вони пред’являють людині. Ти прагнеш, аби спеціаліст підтвердив правильність твого вибору.

Завдання 2

Виявіть свої професійні нахили та інтереси. (Діагностування учнів за методиками Голлонда, ДДО Є.Климова)

Підбиття підсумків. Заповнення «Щоденника самопізнання»