Жив колись один
китайський імператор. Він тільки-но зійшов на престол, був молодий і
допитливий. Імператор уже знав дуже багато, і йому хотілося знати ще більше,
але побачивши, скільки ще книг у бібліотеці палацу, він
зрозумів, що не зможе
їх прочитати. Одного разу він покликав мудреця і наказав йому написати всю
історію людства.
Довго трудився мудрець.
Проходили роки і десятиліття й от, нарешті, слуги внесли п'ятсот книг, в яких
була описана вся історія людства. Здивувався імператор. Хоча він був уже не
молодий - тяга до знань не залишила його. Але він не міг витрачати роки на
прочитання цих книг і попросив скоротити оповідання, залишивши тільки
найважливіше.
І знову роки трудився
мудрець, і в один із днів слуги вкотили до імператора візок з п'ятдесятьма
книгами. Імператор уже зовсім постарів. Він розумів, що не встигне прочитати ці
книги, і попросив мудреця залишити тільки найголовніше.
Знову мудрець взявся за
роботу, і через якийсь час йому вдалося вмістити всю історію людства усього
лише в одну книгу, але коли він приніс її - імператор лежав на смертному одрі й
був настільки слабкий, що навіть не зміг розкрити її. І тоді імператор попросив
виразити усе ще коротше зараз же, поки він не відійшов в інший світ. Мудрець
написав на обривку всього лише одну фразу: «Людина народжується, страждає і
помирає...»
Немає коментарів:
Дописати коментар