Арт-терапія

«Метою застосування арт-терапії в освіті є збереження або відновлення здоров'я учнів і їх адаптація до умов освітньої установи …»

Копитін А.І. 

Головна мета використання арт-терапії у роботі класного керівника

полягає у гармонізації розвитку особистості через розвиток вміння самовираження та самопізнання.

Передбачуваними результатами використання методів арт-терапії, особливо у роботі з підлітками, можна вважати наступне:

•  утворення відносин взаємного прийняття та емпатії;
• можливість вільного самовираження та самопізнання;                    
• підвищення адаптаційних здібностей, зниження втоми та напруги;
•    утворення позитивного емоційного настрою.

Існує безліч різних видів і напрямів терапії мистецтвом. Це ізотерапія, музична терапія, танцювальна терапія, бібліотерапія, драмтерапія, кінотерапія, лялькотерапія і пісочна терапія.

Серед методів арт-терапії, якими я користуюся у своїй роботі з підлітками, можна виділити наступні:

1. Одним з найбільш поширених видів арт-терапії є ізотерапія (малюнок, колаж).

Практика показує, що ізотерапія дає позитивні результати в роботі з підлітками. Вона дозволяє їм передавати свої фантазії, емоції та почуття, допомагаючи  усвідомити і змінити своє відношення до явищ або подій.

Прийомів ізотерапії дуже багато. У роботі з підлітками, в період адаптації до навчання у школі,  я  використовую такі як: «Мандала», «Колаж» (на різну тематику), «Герб» (на різну тематику), «Пейзаж - мій настрій». Також використовую техніки  «Клякси» та «Монотіпія» як прийоми і засоби творчого самовираження.

Свою роботу з учнями я, звичайно, починаю з виконання вправ на знайомство з групою, зняття напруги у членів групи за допомогою  музичної та танцювальної терапії та виконання вправ на різну тематику.

Одним з найбільш цікавих та сучасних технік в ізотерапії є  «Мандала».

Мандала (Mandala)  - в перекладі з санскриту "коло" або "центр". Малюнок її симетричний: зазвичай він є колом з вираженим центром.

«Коли людина малює мандалу, вона малює свій внутрішній світ зараз, стан, самозвеличання себе сьогодні, поза соціумом, свою духовну суть. Вона відповідає на екзистенціальні питання: Хто я? Де я? Звідки я? Куди я?» (КолошинаТ.Ю. Арт-терапія).

У своїй практичній діяльності цю техніку використовую в цілях вивчення взаємовідносин у класному колективі (створення індивідуальних мандал в групі з наступним створенням колективної композиції), в цілях  об'єднання групи на основі духовного зближення, колективної творчості, а також розвитку творчих здібностей.

При застосуванні цієї техніки керуюся наступними правилами виконання:

1.     Накресліть коло.

2.     Потім, почавши з центру, заповніть зображенням увесь його внутрішній простір.

3.     Намалюйте що-небудь в центрі кола, на деякий час зосередьтесь на цій частині зображення, і вона підкаже вам, що намалювати далі.

4.     У процесі роботи можна зробити акцент, що кожна робота унікальна, що учасники створюють те, що не існувало ніколи раніше.

5.     Після завершення малювання учасникам групи, як правило, пропонується дати назву своїй роботі і описати свої почуття й асоціації, які пов'язані з малюнком і процесом його створення.

Теми заняття пов’язані з дослідженнями системи відносин, образу "Я" та дослідженнями широкого кола проблем і переживань учасників групи. Так, останні з вказаних тем дозволяють розвивати комунікативні навички, долати соціальну відчуженість, вибудовувати гармонійні взаємини з колективом.

         Після вибору теми учасники приступають до її розкриття. Ефективність роботи групи залежить від міри залученості до неї і щирості учасників.

         Потім зазвичай відбувається обговорення. Це розповідь учасників про свою роботу. Деяким учням буває дуже важко висловлювати свої почуття та думки перед аудиторією, тому ми не наполягаємо на цьому.

Використання техніки «мандала» сприяє розвитку творчих здібностей; підвищує самооцінку – учні стають більш упевненими в спілкуванні; сприяє формуванню «Я-концепції» і підвищенню упевненості в собі, створює сприятливі умови для розвитку здатності до саморегуляції.

Таким чином, процес створення «мандали» сприяє не лише розвиткові упевненості в собі, розвитку творчих здібностей, але й отриманню спокою і згоди зі світом і з самим собою, виникненню бажання знову ввійти у цей світ, який перетворює і надихає.

Наступна техніка, яку я використовую у своїй роботі, є колаж.

Колаж (французьке collage, буквально - наклеювання) - технічний прийом в образотворчому мистецтві, наклеювання на яку-небудь основу матеріалів, що відрізняються від неї за кольором і фактурою.

На відміну від малюнка, колаж припускає велику свободу автора у виконанні, наприклад, наклеєні картинки можуть виходити за краї основи, клеїтися один на одного, складатися гармошкою і так далі. Якщо немає ножиць, то картинки можуть навіть вириватися руками і саме руками можна надати їм потрібної форми. Головне в колажі - зовсім не акуратність, а можливість висловити свої думки, ідеї, свій погляд і своє розуміння теми.

Як правило, в процесі виконання колажу виникає поступове включення в цю діяльність. І навіть ті учасники, які взялися виконувати завдання по складанню колажу з небажанням, поступово починають захоплюватися процесом і отримувати від нього задоволення. Це одна з цілей арт-терапії в цілому і роботи з колажами зокрема - розвиток творчих здібностей і підвищення самооцінки.

Побічним продуктом арт-терапії є почуття задоволення, яке виникає в результаті виявлення прихованих талантів і їх розвитку.

Колаж дозволяє визначити існуючий на даний момент психологічний стан людини, виявити актуальний зміст його самосвідомості, його особисті переживання.

Крім того, при виготовленні колажу не виникає напруги, пов'язаної з відсутністю в учасників художніх здібностей, ця техніка дозволяє кожному отримати успішний результат.

Для роботи з групою учасників була вибрана тема  «Такий Я (реклама себе)». Учасникам пропонувалося проаналізувати власні риси характеру, позитивні та негативні якості особи, свої мрії, бажання, успіхи та скласти колаж.

Або можна запропонувати такі теми як «Мій клас», «Таким мене бачать інші люди», «Такий я у школі», «Мої мрії», «Лідер – це…» та інші.

Час на складання колажу займає від 40 хвилин до 1,5 - 2 годин в груповому режимі. Час, виділений на складання колажів, залежить від теми колажу, розміру основи для колажу і віку учнів, що його складають.

Після виготовлення колажів учасники вивішують свої роботи на стіну і починається обговорення в наступному порядку:

1.                    Кожен учасник (чи представник від групи, якщо це груповий колаж) представляє свою роботу.

2.                    Коментує, що саме він хотів показати цим колажем, озвучує свою ідею (ідею групи).

3.                    Озвучує своє емоційне відношення до процесу складання колажу і до результату.

Один з колажів на тему «Мій клас» був складений з фотографій дівчат, фраз та сюжетів, що характеризують їх. В процесі обговорення учасник так прокоментував роботу: «Цей малюнок показує, який в нас різнобарвний клас.  Які ми усі різні та красиві. Але ми - єдине ціле».

З обговорення видно, що представлені в роботі події носять позитивний емоційний характер «..ми усі різні та красиві. Але ми - єдине ціле», що також підтверджується використанням яскравих насичених кольорів в самому колажі.

Отримані результати показали, що використання техніки «колаж»:

•  сприяє розвитку художніх здібностей та підвищенню самооцінки;
•  виявляє оригінальність і унікальність учнів;
• дає соціально прийнятний вихід агресивності і іншим негативним почуттям.

В цілому можна відмітити, що арт-технологія "колаж"є ефективним, екологічним методом роботи з особою і групою, і може застосовуватися в різних напрямах викладання і навчання.

Також використовую дуже просту та цікаву техніку у своїй роботі - «Монотіпія». Ця техніка дозволяє кожному залишатися самим собою, не відчувати незручності, що хтось не вміє малювати, або придумувати сюжет малюнка.

Техніка «Монотіпія» - це особливий вид комунікації, унікальний спосіб виразити те, що важко зробити словом.

Правила виконання цієї техніки дуже прості. Необхідно мати фарбу акварель та гуаш, серветки, пензлі та коробки з-під дисків. Процес виконання техніки починається з того, що фарбу наносимо на коробку з-під диска і розмазуємо на аркуші так, як нам бажається. Після завершення малювання учасникам групи, як правило, пропонується дати назву своїй роботі і описати свої почуття й асоціації, які пов'язані з малюнком і процесом його створення.

Для роботи з групою учасників була вибрана вільна тема. Учасникам пропонувалося проаналізувати власні малюнки та описати свої почуття.

Під час обговорення робіт  можна було відзначити, що вибір назви або асоціації, які пов’язані з малюнком, викликали в школярів значні ускладнення. Деякі не могли визначитися, на що схожий малюнок, а інші навпаки, відмічали своє захоплення цією роботою.

Можна відмітити позитивні результати  використання цієї техніки. У першу чергу, як і усі арт-техніки, техніка «Монотіпія» сприяє розвитку творчих здібностей; підвищує самооцінку, так як вміти малювати учаснику не обов’язково; а по-друге, сприяє розвитку комунікативних навичок та здатності адаптуватися до групових норм.

Таким чином, розвиваючи у підлітка закладений в нього природою творчий потенціал, ми створюємо умови для формування гармонійної, вільної і психічно здорової особи, здатної до саморегуляції і самоконтролю.

Важливо розуміти, що певні сторони внутрішнього життя підлітка дуже складні для вербалізації, тому арт-терапія стає єдиним способом "зв'язку" між підлітком і суспільством, підлітком і вчителем. А ізотерапія як варіант арт-терапії завжди звертається до почуттів, збережених в образах, тому малювання дозволяє виразити, відреагувати і усвідомити різні емоційні стани.

Наступна арт-техніка – це «Герб».

«Ідеї використовувати середньовічну атрибутику - герби і девізи роду - носяться в повітрі і через свою привабливість знайшли втілення у ряді психологічних процедур, розроблених ведучими тренінгів різних напрямів.

Девіз і герб є такими символами, які надають можливість людині в гранично лаконічній формі відбити життєву філософію і своє кредо. Це один із способів змусити людину замислитися, сформулювати, описати і представити іншим найголовніші стержні своїх світоглядних позицій» (Вачков І.В., 1999.).

Вправа починається з розповіді. «Давайте трохи пофантазуємо. Уявимо, що ми всі належимо до знатних і давніх родів та запрошені на святковий бал у середньовічний королівський замок. Благородні лицарі та прекрасні пані під'їжджають до воріт замку у червлених каретах, на дверцятах яких красуються герби та девізи, що підтверджують дворянське походження їх володарів. Так що ж це за герби та якими девізами вони супроводжуються? Справжнім середньовічним дворянам було значно легше: будь-хто з їх предків відзначився справжнім подвигом, котрий його прославив та  відобразився в гербі і девізі. Його нащадки отримували ці геральдичні атрибути в спадок та не замислювались над тим, якими повинні бути їх власні герби та девізи. А нам є потреба самим попрацювати над складанням своїх власних геральдичних знаків.

На великих листах паперу за допомогою фарб або фломастерів вам треба буде відобразити  свій особистий герб, підписаний девізом. Придумайте щось цікаве, що точно відбиває суть ваших життєвих спрямувань, позицій, розуміння себе. В ідеалі людина, яка зрозуміла символіку вашого герба та прочитала ваш девіз, зможе чітко зрозуміти, з ким має справу».

Після закінчення роботи учасники групи представляють свої герби та девізи. Під час виставки, вони можуть ставити уточнювальні питання один одному.Після представлення своїх робіт відбувається обговорення усієї вправи.

Для роботи з класом була вибрана тема – «Такий Я (реклама себе)». Під час роботи можна було побачити, наскільки учасники вжилися в роль, яка панувала атмосфера у класі. Учасники із задоволенням створювали свій герб і девіз і творчо підійшли до цієї вправи. Потім кожен представляв свій герб і девіз. Виступи були дуже змістовні та викликали шквал питань. Кожна робота дуже точно відбивала свого автора, і по символіці герба дійсно можна було побачити, з ким маєш справу.

Таким чином, позитивним результатом роботи можна вважати розвиток самосвідомості підлітка, виховання почуття колективізму, створєння комфортного психологічного клімату у класі, учасники стають більш відвертими, вислуховують думки кожного, тобто формується уміння слухати і приймати чужу точку зору.

Будь-яка людина здатна виразити себе, свої почуття і свій стан мелодією, звуком, рухом, малюванням. Трапляється так, що для деяких людей це єдиний спосіб дати світу знати про себе, заявити про себе як про творчу особу, завдання арт-терапії - надати таку можливість тим, хто має  таку потребу. Арт-терапія безпосередньо, в обхід его-цензури надає особливу можливість для вираження агресії в соціально прийнятній манері. Малювання, заняття живописом, ліплення є безпечними способами зняття напруги. Це дозволяє працювати з думками і почуттями, які здаються непереборними, розвиваючи і посилюючи увагу до них (АллахвердоваН., 1976).

2. Другий вид арт-терапії, який використовую у своїй роботі – це казкотерапія, прийом притча.

За визначенням Т. Д. Зінкевич-Євстигнеєвої, в казкотерапії використовуються жанри: притчі, байки, легенди, билини, саги, міфи, казки, анекдоти. У книзі "Притчі для дітей і дорослих" автори Лопатіна А., Скребцова М. пишуть: «Притчі - короткі моральні історії, які дбайливо зберігалися і передавалися через покоління в усній формі. У притчах закладена вікова мудрість поколінь, філософські роздуми і корисні поради. З давніх часів притчі служили засобом морального і культурного виховання».

У роботі з учнями цей прійом використовую в цілях навчання способам вираження своїх почуттів, розвитку творчого потенціалу і об'єднання школярів на основі колективної творчості.

У роботі використовується притча "Як обирати друзів" з подальшим обговоренням, промальовуванням і зворотним зв'язком.

«Як обирати друзів»

- Життя людини залежить від тих, хто його оточує. Якщо ви бажаєте стати розумними і вченими людьми, шукайте розумних і освічених друзів, - сказав вчитель дітям. Урок закінчився, Чен вийшов зі школи і замислився. Зазвичай після школи він біг в поле до свого друга пастуха  Тіма. У батьків Тіма не було грошей на навчання сина. Коли Тім закінчив початкову школу, йому довелося працювати. Незважаючи на це, хлопчики продовжували дружити. Чен розповідав другу про усе, що було в школі. Тім показував товаришеві цілющі трави і вчив грати на сопілці. Але сьогодні Чен пішов після школи відразу додому.

- Щось ти, внучок, засмучений?! - здивувався дідусь.

- Я замислився над словами вчителя. Він сказав, що треба вибирати освічених друзів, а мій кращий друг зовсім не грамотний, - відповів хлопчик.

- Значить, Тім нічого хорошого тобі не дає? - запитав старий.

- Що ти, дідусь? Тім одного разу врятував мене від змії, а потім вилікував від укусів бджіл. Він усе знає про поля і ліси, а ще він зробив мені дерев'яну сопілку, - пояснив хлопчик. - Кращий вчитель - твоє власне серце. Послухай, внучок, своє серце і зроби так, як воно підкаже, - ласкаво промовив дід. Чен думав не довго.

- Дідусь, я збігаю в поле. Тім обіцяв мені показати маленьких перепілок, а я обіцяв подарувати йому олівці. Моє серце говорить мені, що обіцянки не можна порушувати.

- Йди, внучок. Слухай своє серце, воно не обдурить, - пробурмотів дід, але онук вже не чув його. Він квапився до друга.

Після розповіді притчі йде обговорення:

1.     Як ви думаєте, чому Чен спочатку не хотів йти до друга, а потім все-таки пішов?

2.     Чи згодні ви з думкою вчителя про вибір друзів?

3.     Хто для вас є кращим учителем?

4.     Чи вмієте ви слухати і чути своє серце?

5.     Попросіть учасників  намалювати контури своїх сердець, а потім вписати в контури усе, що вони люблять робити. Або малювати за темою «Дружба - це вміння допомагати, прощати і ділитися ".

6.     Розкажіть, як ви допомагаєте своїм друзям.

Також використовую притчу «Раббі Зусі» про необхідність самоудосконалення.

Одна людина (Раббі Зусі) вирішила змінити світ. Але світ такий великий, а людина (Зусі) - така маленька. Тоді людина (Зусі) вирішила змінити своє місто. Але місто - таке велике, а людина (Зусі) - така маленька. Тоді людина (Зусі) вирішила змінити свою сім'ю. Але сім'я у нього (Зусі) така велика, одних дітей з десяток. Так людина (Зусі) дісталася до того єдиного, що вона в силах змінити, будучи таким маленьким, - самого себе.

Далі йде обговорення притчі. Ставиться питання учасникам групи: «Як ви вважаєте, який сенс цієї притчі?».

Практика показує, що притча допомагає поглянути на події з незвичного боку, дозволяє точно натякнути на неправильну поведінку або образ думки учасника; притчі підвищують інтерес учасників, їх із задоволенням слухають.

Завдяки арт-терапії будь-яка людина здатна виразити себе, свої почуття і свій стан за рахунок мистецтва, за допомогою мистецтва людина може не тільки виразити себе, але й більше довідатися про себе і про інших людей. Арт-терапія є засобом вільного самовираження і самопізнання, припускає атмосферу довіри, терпимості й уваги до внутрішнього світу людини.

Арт-терапія викликає у лю­дей позитивні емоції, допомагає здолати апатію і сформувати активну життєву позицію.