Літературно-логічна схема "Я (Романтика)"

Дидактичний матеріал до уроку розвитку мовлення у 5 класі. Лист. Адреса

Поради Девіда Льюїса щодо розвитку обдарованої дитини

1. Відповідайте на запитання дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання дитини сприймайте серйозно. 

2. Створіть у квартирі місце-вітрину, де дитина може виставляти свої роботи. не сваріть дитину за безлад у кімнаті під час її творчої роботи. 

3. Відведіть дитині кімнату чи куточок винятково для творчих занять. 

4. Показуйте дитині, що ви любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 

5. Надавайте дитині можливість у виявленні турботи. 

6. Допомагайте дитині будувати її плани та приймати рішення. 

7. Показуйте дитині цікаві місця. 

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми, запрошуйте дітей до своєї оселі. 

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша за інших дітей. 

10. Ніколи не карайте дитину приниженням. 

11. Купуйте дитині книжки за її інтересами. 

12. Привчайте дитину самостійно мислити. 

13. Регулярно читайте дитині чи разом з нею. 

14. Пробуджуйте уяву та фантазію дитини. 

15. Уважно ставтеся до потреб дитини. 

16. Щодня знаходьте час, щоб побути з дитиною наодинці. 

17. Дозволяйте дитині брати участь у плануванні сімейного бюджету. 

18. Ніколи не сваріть дитину за невміння та помилки. 

19. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 

20. Учіть дитину вільно спілкуватися з дорослими. 

21. У заняттях дитини знаходьте гідне похвали. 

22. Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно. 

23. Допомагайте дитині бути особистістю. 

24. Розвивайте в дитині позитивне сприйняття її здібностей. 

25. Ніколи не відмахуйтесь від невдач дитини. 

26. Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 

27. Довіряйте дитині, майте віру в її здоровий глузд. 

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Найперше - потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку. 

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні радитися із психологом щодо виховання обдарованої дитини. 

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість до аналізу моральних проблем. 

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя. Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають обдарованим дітям самореалізуватися. 

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною. 

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1.    Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 

2.    Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 

3.    Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності. 

4.    Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 

5.    Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 

6.    Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 

7.    Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам щодо виховання обдарованої дитини в сім'ї

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді "Творча обдарованість". 

Мета програми - створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми. 

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. 

Розрізняють обдарованість:

·      соціальну - лідерську; 

·      художню - музичну, образотворчу, сценічну; 

·      психомоторну - спортивні здібності;

·      інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 

·      академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 

·      творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. 

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. 

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. 

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. 

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. 

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. 

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). 

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. 

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. 

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї

Повага до бажання дітей самостійно працювати	Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів
Надання дитині свободи вибору	Надання авторитетної допомоги
Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї	Терпимість до безладдя
Заохочення обдарованої дитини	Здібність до самоаналізу
Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів	Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння їхніх потреб та інтересів
Мати творчий особистий світогляд	Володіння почуттям гумору
Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу	Застосування форм і методів народної педагогіки
Виховання культури мовлення	Створення затишних і безпечних умов для розвитку

Особливості психічного розвитку старшокласників і виховні завдання батьків

Сім`я – перше джерело, з якого починається велика ріка почуттів і переконань.

В.О.Сухомлинський

Виховання людини, виховання власних сина і доньки – важлива, перша суспільна діяльність громадянина, його громадський обов`язок.

В.О.Сухомлинський

Процес виховання дітей потребує від Вас, шановні батьки, ґрунтовних і різноманітних знань, урахування психофізіологічних і вікових особливостей синів і доньок. Ці особливості - відображення

динамічного процесу психічного, фізіологічного і фізичного розвитку дитячого організму та формування духовної неповторності особистості. Досить часто Ви не розумієте потреб і запитів дітей, що викликає тривогу у Вас і протест дітей, які не хочуть з цим миритися. Проблема «батьків і дітей» завжди була актуальною. То в чому ж справа? Невже завжди такі черстві й нечутливі до своїх чад, байдужі до їх інтересів, неспроможні зрозуміти найближчих їм людей, а діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, що на всі спроби батьків щиро порозумітися з ними відповідають бездумністю й емоційною глухотою? Однозначної відповіді на ці питання годі й шукати у посібниках з педагогіки, та й у самому житті навряд чи можна знайти. Динамізм процесу настільки глибокий і багатогранний, що ігнорування одного з його складників призводить до непорозумінь, конфліктів, сімейних драм і трагедій. Ось чому так важливо, щоб Ви, батьки, мали хоча б найелементарніші знання з психофізіології, етики взаємин.

Рання юність – період життя і розвитку людини від 15 до 17 років. Це етап завершення фізичного розвитку організму: уповільнюється темп росту тіла, збільшується його вага, закінчується формування та функціональний розвиток усіх його систем і органів. Тому важливим на цьому етапі є дотримання режиму харчування, праці, відпочинку, заняття фізкультурою є обов`язковим для юнаків та дівчат. Батьки повинні виховувати у дітей потребу й уміння стежити за нормальним функціонуванням свого організму, запобігати розвитку в них шкідливих звичок. Основні види діяльності в юнацькому віці – навчання і праця. Початок трудової діяльності, необхідність вибору професії стабілізують їх пізнавальні інтереси. Істотно змінюється характер розумової діяльності юнаків і дівчат: зростає критичність мислення, розвиваються вміння аргументувати і доводити свою точку зору. В юнацькому віці розширюється коло соціальних ролей та обов`язків людини. Розвиваються вольові якості, в сфері емоцій і почуттів переважають почуття дружби і кохання. Розвивається самосвідомість і самооцінка, що дають імпульс до самовиховання. Юнацький вік – вік життєрадісності, бадьорості, ентузіазму, прагнення до активної участі в життя суспільства. У розв`язанні багатьох життєвих завдань юність потребує допомоги і керівництва дорослих. Але щоб здобутки старшого покоління стали для молоді надбанням, важливо правильно будувати взаємини між батьками і дітьми і, взагалі, з дорослими людьми. У сім`ях старшокласників має витримуватися принцип рівноправності поколінь. Юнаки й дівчата дуже болісно реагують на випадки, коли батьки не зважають на їх ініціативу і самостійність. До конфліктів між батьками й дітьми часто призводить невмілий підхід до молоді старших, які ігнорують зміну в дітях у період ранньої юності, що часто виражається в різкій і не досить переконливій критиці смаків синів і доньок, їхніх інтересів, уподобань. Водночас Ви самі, шановні батьки, ведете спосіб життя , поводження в сім`ї і поза нею далеко не завжди як взірець для наслідування.

(Ситуації для прикладу та їхній аналіз).

Отже, ми бачимо, що необдумана поведінка батька може виховати в дитячій душі жорстокість. Байдужість, невміння співчувати чужій біді. А важливою особливістю виховання дітей у сім`ї, у цьому віці, є відношення до них. Як до дорослих. В учнів старших класів є також гостра потреба відчувати свої зростаючі сили, їм властива енергія, прагнення до незалежності. В той же час вони відчувають потребу у підтримці їхньої впевненості у своїх силах при здоланні труднощів. І тут вони чекають допомоги від Вас, шановні батьки, надання якої сприяє становленню кращих взаємин між дітьми і батьками. Уважне ставлення в сім`ї дорослих до дітей, сприяє попередженню труднощів у стосунках із ними. Для того, щоб уникнути можливих ускладнень у взаєминах, Ви, батьки, повинні розібратися у причинах, а не вимагати поваги до себе. Щоб користуватися справжньою повагою і авторитетом Вам, батькам, важливо показати себе з найкращого боку. Якщо юнак чи дівчина звертається до Вас з будь-яким питанням, треба прагнути дати вичерпну однозначну відповідь. Ні в якому разі не можна підміняти пораду покаранням, намагатися насильно проникнути в душу дитини, коли вони того не хочуть. У взаєминах зі старшокласниками часто наражаєшся на інші труднощі: молодь нерідко відмовляється серйозно розмовляти про себе, порадами дорослих вона може знехтувати. Труднощі для Вас, шановні батьки, полягають у тому, що Ви не єдині порадники для своїх дітей. Для того, щоб зменшити ці труднощі, Ви повинні вміти слухати сина чи дочку, бачити перспективу розмови, обережно, щоб не образити, з`ясувати мотиви їхньої діяльності, що допомагатиме передбачити поведінку дітей, ретельно продумувати аргументи бесіди. Звідси випливає, що моральний авторитет батьків, чутливість, тактовність, повага і дружні взаємовідносини – необхідні умови успішного впливу батьків на формування особистості старшокласника.

І закінчити лекцію хотілося б словами великого педагога В.О.Сухомлинського: «Що ми залишаємо в серцях своїх дітей – залишаємо своїми справами, вчинками і почуттями? Чим ми запам`ятаємось нашим дітям, чим возвеличимо себе у їхніх очах? Є єдина могутня духовна сила, яку ні з чим не можна порівняти, яка здатна відобразити в душах наш образ – образ справжньої людської краси. Ця сила – велике багатство людського духу – любов. Будемо ж створювати це багатство своїм життям. Є вона (любов) в наших серцях – є чим виховувати дітей ».

ПАМ`ЯТКА БАТЬКАМ ПРО ПІДГОТОВКУ ДІТЕЙ ДО ЖИТТЯ

Виховання в сім`ї – це виховання вчинками, діями, прикладами. А вони можуть бути або добрі, або погані. Необхідно усвідомити собі при цьому ще дві обставини. По-перше, сьогодні на практичне виховання шляхом «спостереження і засвоєння» часу стало значно менше. Раніше діти щодня бачили, як працюють їхні батько, мати, дідусь, бабуся або ж сусіди. Звичайно, світ безпосереднього переймання досвіду й уміння, зразків поведінки й вирішення проблем теперішнім дітям протягом більшості днів тижня виявляється недоступним. Родина, як правило, збирається вдома тільки ввечері, після роботи й школи, та ще у вихідні дні. Крім того – і це є другою обставиною – постійно підвищуються вимоги до кваліфікації, що веде за собою подовження шкільного навчання, чим віддаляється безпосередній зв`язок з робочим середовищем. Така тривала відірваність від практики ставить перед молоддю, яка приходить на роботу цілий ряд нових, невідомих їй раніше проблем – учитися відповідальності, самостійності, правильних стосунків з людьми. Коли врахувати зміни, що сталися в нашому житті, стане зрозумілим, яке складне завдання покладається на батьків. Постає багато нових запитань, про які декілька десятиліть тому й мови не могло бути. А чи замислювались Ви коли-небудь над тим, як своїх дітей підготувати до життя? Думали Ви, наприклад, чи правильно керуватися принципом: «Ми так не жили, хай хоч діти наші поживуть». А потім Ви ще й дивуєтесь, в кого те дитя таке вимогливе вдалося. Проте Ви купуєте все нові й нові іграшки, а дитина нівечить їх. І взагалі, купуючи іграшку, Ви думаєте про те, що вони покликані розвивати у дітей такі риси як спостережливість, спритність, уміння фантазувати? Чи полагодили Ви колись з дітьми якусь поламану іграшку, щоб вона довше послужила? Чи граєтесяВи взагалі зі своїми дітьми, і бесідуєте з ними про проблеми? Чи, може, вважаєте, що краще купити їм нову іграшку та й годі. Аби Вам не заважали? А пізніше що купите: магнітофон, одяг за останньою модою, задовольняючи їхній хвилинний каприз, а самі будете не в міру обмежувати себе заради них? Тоді не дивуйтесь їхньому егоїзму і нескінченним вимогам. Якщо Ви бажаєте блага своїм дітям, дайте їм трохи спізнати голоду й холоду. Ви зробили б набагато краще, якби не відкупалися від дітей, боячись, що вони вкрадуть Ваш вільний час. Адже багато своїх бажань вони могли б задовольнити, заробивши хоч трохи грошей, працюючи самостійно. Придбані речі вони б дужче шанували і, пишаючись своїм «заробітком», безперечно, щось і Вам би купили на втіху. Ви скаржитесь, що Ваш нащадок цурається праці? А чи були в нього чітко визначені обов`язки вдома по домашньому господарству? Чи привчили Ви його до різних видів праці хоча б по дому? Чи дали Ви йому, наприклад, під час ремонту в домі застосувати знання, набуті вшколі на уроках праці? Чи вистачило у Вас терпіння при його перших невдачах дати пораду, як виправити помилку і в майбутньому уникати її? Чи привчили Ви своє дитя варити, шити і взагалі вести домашнє господарство? Пам`ятайте: сина або доньку треба змалку вчити самим влаштовувати свої справи, а не робити це за них, аж поки не стануть дорослими. Щоб Ваш одинак не став егоїстом, можна цьому запобігти, якщо у Вашій родині він буде рівноправним членом колективу, де кожен мусить допомагати іншим, іти їм на зустріч і заради них від чогось відмовлятись. Не давайте своїм дітям замість розуміння і співчуття тільки речі та гроші. Тоді не бракуватиме у них розуміння вас самих – Ваших радостей і страждань. Показуйте їм приклад, як правильно витрачати вільний час. У дітей, які не знають, що їм робити під час дозвілля, псується і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині вибрати корисне заняття. Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим у результаті виховання. Коли ж Ви не знаєте самі, що з ним робити, не нарікайте на дітей, що вони марнують час, нічого не роблячи, демонстративно нудьгують і навіть здатні зробити підлість.

Спробуємо розібратися в такому питанні: чого діти повинні навчитися в сім`ї? Спочатку назвемо загальне і найважливіше.

Сім`я повинна забезпечити дітям радісне, щасливе дитинство, а найголовніше – добре підготувати їх до майбутнього життя. Це – основа батьківської любові і турботи. Виховання в сім`ї – це виховання вчинками, дією, прикладами – добрими чи поганими, їх діти запам`ятовують краще, ніж голослівні нотації. Розумні батьки завжди зуміють спрямувати життя своїх дітей до певної мети і допомогти їм у досягненні її. Вони зуміють дати їм набагато більше, у життєву путь, ніж просто матеріальне багатство. Батьки ж , які зосереджують увагу на накопиченні багатства і вбачають у цьому смисл життя, насправді дуже збіднюють внутрішній світ своїх дітей, позбавляючи їх можливості повнокровно, змістовно прожити життя. Сім`я значною мірою впливає на інтереси дітей уже тим, які зацікавлення у неї самої і на що вона їх орієнтує. Своїм прикладом батьки виховують у дітей ставлення до суспільства, до колективу, виховують бережливе ставлення до суспільної власності, до природи, формують дитячий характер.

Отже, чому дитина вчиться у сім`ї:

- передусім правильному ставленню до свого оточення – до батьків, інших членів сім`ї, родичів, сусідів, знайомих, до суспільства взагалі;

- пізнає основи життя й поведінки у суспільстві;

- освоює матеріальні й суспільні норми і звички: починає розуміти, що таке правда. Брехня, лицемірство;

- довідується, що вона має в житті найбільше цінувати, як ставитися до життя взагалі і до праці зокрема;

- вчиться працювати, розпоряджатися часом і думати над власним самовдосконаленням;

- вперше знайомиться із взаєминами між чоловіком і жінкою;

- в сім`ї дитина знаходить також любов, розуміння, відповідну допомогу на випадок невпевненості і невдач.

Пам`ятайте, батьки!

- Фізичне покарання – це показник не тільки Вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного без культур`я. Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину, одурманюють її отрутою брехні.

- Не ставте Вашу дитину в становище, коли вона вимушена оборонятися брехнею.

- Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніякого сумніву в тому, що Ви керуєтеся турботою й тривогою за неї, а небажанням відмахнутися, образити.

- Будьте, навіть у дрібницях, до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже добре помічають діти.

- Не забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненями й невдачами, тоді й вони відкриватимуть Вам свої таємниці, чекатимуть Вашої поради, підтримки.

Пам`ятайте, батьки!

Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожен куточок землі, кожен Ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.