Дискусія як шлях вирішення проблемної ситуації

Буклет

ВСТУП

В одній із cвоїх праць Борис Степанишин стверджує: «Дискусія – це торжество всієї методики вчителя». З цією думкою важко не погодитися. Адже навчання, в основі якого лежить принцип проблематизації, спонукає до дискусії, орієнтує на творчий пошук та розкриття кожного учня як неповторної особистості.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

З’ясуємо, що ж значить термін дискусія.

Дискусія – форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми.

Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити.

Використовуючи дискусії на уроках української мови і літератури, ми розвиваємо:

›  логічне й критичне мислення учнів;

›  комунікативну компетентність;

›  навички в організації думок;

›  упевненість в собі;

›  уміння працювати в команді;

›  уміння зосередитися на суті проблеми.

Як одна із форм проблемного навчання дискусія має такі риси:

›  групове обговорення проблем;

›  вибір ведучих і учасників у процесі обговорення;

›  відповідна організація місця і часу роботи;

›  взаємодія учасників у процесі обговорення;

›  спрямованість на досягнення навчальної мети.

Яким же чином можна організувати проведення дискусії? До таких прийомів належать:

›  “круглий стіл”;

›  “засідання експертної групи”;

›  форум;

›  симпозіум;

›  дебати;

›  “судове засідання”;

›  “акваріум”.

Залежно від навчально-виховної мети й характеру здобутих знань з-поміж уроків-дискусій вирізняють такі типи:

›  дискусія-роздум (узята за основу обговорення проблема має кілька способів розв’язання, що дає змогу сформулювати різні варіанти висновків, які ґрунтуються на суб’єктивних позиціях учнів);

›  дискусія-доказ (метою є обґрунтування і практична перевірка певної тези,суми знань, сформульованої під час вивчення теми);

›  дискусія-узагальнення (в основі - проблема, розв’язання якої дає змогу узагальнити, систематизувати знання учнів);

›  дискусія-імітація (моделювання фрагментів наукових дискусій, наприклад, захист учнівських наукових доповідей на засіданнях МАН, де відбувається полеміка з опонентами).

    У процесі організації уроку-дискусії доцільно виділити три етапи.

1. Підготовча частина:

›  сформулювати тему дискусії;

›  об’єднати клас у групи, які братимуть участь в дискусії (що підтримують ідею, заперечують її, нейтральна група);

›  визначити основні питання, які обговорюватимуться.

Учитель має подбати, щоб тема була актуальною, зрозумілою й цікавою, а в її назві містилися елементи дискусійності. Як обрати тему для розмови? Насамперед потрібно з’ясувати, про що учні хотіли б поговорити, і в цьому контексті формулювати запитання до літературної теми.

2. Основна частина:

›  слово “захисника” стверджувальної групи;

›  слово всіх учасників групи підтримки стверджувальної сторони;

›  слово “захисника” заперечувальної           групи;

›  слово всіх учасників групи підтримки заперечувальної сторони;

›  завершальний диспут “захисників” із метою з’ясування фактів, аргументів, позицій, доказів тощо.

3. Заключна частина

Підсумки обговорення.

Учитель має скористатися такими видами і формами роботи, як узагальнювальний семінар, твір полемічного характеру, письмове анкетування, тестування за результатами дискусії.

Заняття з використанням навчальної дискусії мають специфічний зміст: їх варто проводити за такими темами, де учень повинен не просто засвоїти знання, навіть системно, але й знайти вирішення певної проблеми. При зверненні до художніх творів з філософською, моральною проблематикою, з героями, які стоять у ситуації вибору; до лірики, яка вирішує корінні питання буття, навчальна дискусія буває необхідна.

Прикладом можуть стати уроки за такими темами:

1. «Причини й наслідки конфлікту між батьками та дітьми в повісті «Кайдашева сім’я» Івана Нечуя-Левицького».

2. «Де ж того євшану взяти, того зілля-привороту, що на певний шлях направить, − шлях у край свій повороту?» (за поемою Миколи Вороного ”Евшан- зілля”).

3. «У чому коріння зрадництва ?» (драматична поема Ліни Костенко “Дума про братів неазовських”).

4. «Нерівня душ – це гірше, ніж майна» (за драмою-феєрією Лесі Українки «Лісова пісня»).

З української мови: «Чи можна обійтись без складнопідрядних речень?» урок у 9 класі чи подібні. 

При виборі теми для уроку і визначенні проблеми вчитель повинен дотримуватись таких правил:

−відповідність теми дидактичним завданням;

−тема дискусії повинна бути особистісно значущою для учнів, виришення− дуже важливе;

−підготовленість вчителя;

−підготовленість і зрілість учнів для розуміння і глибокого вивчення тексту художнього твору;

−відсутність у школярів надмірної емоційної напруги, пов′язаної з цією проблемою.

Введення до дискусії повинно будуватися так, щоб актуалізувати знання учнів, дати необхідну інформацію, створити інтерес до проблеми. Якщо вчитель починає такий урок вступним словом, то метою його виступу буде створення атмосфери підвищеної емоційності, відповідної психілогічної обстановки, інтересу, бажання знайти відповіді на поставлені питання.

Можна визначити такі основні прийоми введення в дискусію:

›  визначення проблеми вчителем або учнями після вступного слова;

›  бесіда;

›  рольова гра;

›  демонстрація навчального матеріалу чи кінофільму;

›  інсценізація;

›  стимулюючі запитання.

Щоб максимально використати можливості дискусїї і залучити всіх дітей до роботи, доцільно створювати творчі групи, доручаючи їм різні завдання. При певних формах проведення дискусії корисно визначити групу опонентів, а також розподілити ролі: ”ведучого”, “аналітика”, “протоколіста”, “спостерігача”.

Перед початком дискусії доцільно ознайомити учнів з правилами її ведення.

›  1. Доброзичливе ставлення і увага до кожного учасника.

›  2. Утримання від схвальних або несхвальних висловлювань.

›  3. Зосередження всієї дискусії на темі, фіксація уваги учасників на питаннях, які обговорюються.

›  4. Стислість, змістовність, аргументованість як у процесі дискусії, так і під час підведення підсумків.

›  5. Загальний висновок - не кінець роздумам над проблемою, а наступний крок у дослідженні нової теми.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Тож, коли ми з вами ознайомилися з такою формою роботи над проблемним питанням як дискусія, пропоную взяти участь у ній.

Для роботи нам необхідно утворити три групи. Прошу об’єднатися в одну групу тих, хто отримав листівки з пролісками, в другу – з крокусами, а всі інші колеги об’днуються в третю групу. Відповідно: 1 група – ствердження, 2 – заперечення, 3 – нейтральна.

Ø  Презентація теми.

Чи потрібна двомовність на державному рівні?

Ø  Ознайомлення з висловами про проблему.

 Скільки української мовної території, стільки й української державності.
Іван Заєць

“Варто сказати про нерозумність новомодного українського патріотичного стереотипу про російську мову як “мову іноземної держави”: адже це рідна мова багатьох українських громадян, вона змалку знайома майже всім українцям, подобається це кому чи ні, і тому її нинішній статус не можна порівнювати із статусом англійської чи будь-якої іншої”.

Іван Дзюба

Ø  Обговорення першого питання.

Знання двох мов і двомовність на державному рівні – синоніми чи принципово відмінні явища?

Ø  Ознайомлення із соціологічним опитуванням.

Ø  Обговорення другого питання.

Чи може функціонування в одній країні двох державних мов  бути гармойнійним?

Ø  Перегляд реклами.

Ø  Обговорення третього питання.

Чи самі українці винні у втраті ними мовної стійкості?

Ø  Виступ «захисників» обох груп

Ø  Виступ нейтральноЇ сторони

Ø  Перегляд відео

Ø  Висновок

ВИСНОВОК

                 Отже, під час ретельно підготовленого уроку-дискусії, коли всі питання спрямовані на формування, виявлення і презентацію індивідуальної позиції учня, коли вони аргументують висловлені думки, ілюструють цитатами з прочитаних творів, з повагою вислуховують інших, розвиваються вміння і навички самостійного аналізу та критичного осмислення матеріалу, уміння переконувати, толерантно ставитися до протилежних поглядів, узагальнювати, робити висновки.