«Берегиня української літератури». Літературно-мистецька композиція до 85-річчя Ліни Василівни Костенко

Сцена святково прикрашена українською символікою, квітами, у центрі – вислів «Берегиня української літератури», під заголовком спроектовано портрет письменниці.

Ліворуч – книжкова виставка, учнівські малюнки за її творами. Праворуч – три портрети Ліни Костенко різних років, вислови про неї, квіткова композиція.

Звучить лірична мелодія.

Голос за сценою читає поезію «Доля», на екрані з’являються чотири останні рядки вірша.

Ведучий 1. Ліна Костенко отримала від Долі Божий дар слова і по сьогодні мистецьки ним володіє. ЇЇ поезія чарує, надихає, вчить, тим самим прославляє не лише самого автора, а й українську націю в цілому.

Ведучий 2. Саме сьогодні, 19 березня, виповнюється 85 років легендарній жінці, берегині української літератури. Поринувши у поетичний світ письменниці, ми спробуємо розгадати таємницю феномену Ліни Костенко.

Ведучий 1. Ліна Василівна –  поет, філософ, безстрашний митець, кришталево чесний перед своїм народом і власною совістю. ЇЇ геній, незважаючи на всі катаклізми й катастрофи, гоніння й замовчування, був і залишається могутнім незламаним деревом, олімпом сучасної поетичної думки.

Ведучий 2. Послухаю  цей  дощ.  Підкрався  і  шумить. 

Бляшаний  звук  води,  веселих  крапель  кроки. 

Ще  мить,  ще  мить,  ще  тільки  мить  і  мить, 

і  раптом  озирнусь,  а  це  вже  роки  й  роки!.. 

Перегляд відео «Біографія Ліни Костенко»

—   Отак непомітною стрічкою промайнуло 85 літ цариці українського письменництва Ліні Василівні Костенко. Народилась Ліна на Київщині в селі Ржищив в сім'ї вчителів. У 1936 році родина перебралась до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Далі молода майстриня слова навчається у Київському педагогічному інституті, а згодом у Московському літературному інституті імені М.Горького, який закінчила у 1956 році.

Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих  українських поетів, що виступили на рубежі 1950-1960-х років. Збірки її віршів «Проміння землі» та «Вітрила» викликали інтерес читача і критику, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961 році не лише закріпила успіх, але й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я поміж визначних майстрів української поезії. Творчий розвиток Ліни Костенко, поетеси гострої думки і палкого темпераменту не був позбавлений ускладнюючих моментів. Обмеження свободи творчої думки призвели до того, що досить тривалий час вірші Ліни Костенко практично не потрапляли до друку. Та саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала у вирі ліричних жанрів над своїм найвидатнішим до сьогодні твором – романом у віршах «Маруся Чурай», за який вона 1987 року була удостоєна Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Книги Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки», «Маруся Чурай», «Неповторність» стали не буденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток.

Ліна Костенко має чимало досягнень: вона є почесним професором Національного університету Києво-Могилянська Академія, доктором Чернівецького національного університету, лауреатом Державної премії імені Т. Г. Шевченка, лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги, а також її було нагороджено почесною відзнакою Президента України і орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня у березні 2000 року. Зараз Ліна Василівна працює і проживає у Києві.

Ведучий 1. Протягом свого нелегкого життєвого шляху поетеса залишається вірною самій собі, не йде на компроміс iз совістю, а в людях найбільше цінує правду. Поезія і правда крокують поруч у кожному творі Ліни Костенко.

Виразне читання поезії напам’ять

Ведучий 2. Під час розпочатої з ініціативи М.Хрущова погромної ідеологічної кампанії, поетесу звинувачено в «ідейній нечіткості». Оскільки Ліна Костенко не тільки не виявляла бажання «виправитися», а й дедалі виразніше стверджувалася в незалежній творчій і громадянській позиції, то її поезія стала предметом особливих зацікавлень політичної цензури. Її твори дедалі рідше з’являються друком, а потім настає багаторічна негласна, але жорстка заборона. Збірки «Зоряний інтеграл» та «Княжа гора» були зняті з виробництва, історичний роман «Маруся Чурай» - затриманий на багато років.

Ведучий 1. Згадує літературний критик В’ячеслав Брюховецький: «У студентські роки однокурсник однокурсникові передавали переписані від руки поезії забороненого тоді автора – Ліни Костенко. Ми б багато чого не досягнули і не відстояли у своїй душі, у своєму світорозумінні, якби не знали, наперекір усьому, про існування десь там Ліни Костенко. За це я низько схиляюсь перед поетесою від імені свого і майбутнього поколінь, остаточне духовне й громадянське становлення яких припало на безлико-сірі 70- ті роки».

Виразне читання поезії «Страшні слова, коли вони мовчать…» напам’ять

Ведучий 2. Прикметною рисою творчості поетеси є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства...

Ведучий 1. Ліна Костенко бере з історії не минуще, а вічне… Звідси, зокрема й висока питома кожного слова; поетична мова раз у раз згущується в афоризми, сповнені мудрості. Українською енциклопедією середини 17 ст. названий історичний роман у віршах «Маруся Чурай», шлях якого до читача був досить тривалим.

Інсценізація уривку з роману «Маруся Чурай»,

ІІІ розділ («Сповідь») від слів «Вже воду брала з іншої криниці» до –

«…Оце і є вся правдонька про нас»

Ведучий 2. Є у письменниці збірка перлин мудрості – «Інкрустації» . Вони ніби показують усім нам істинні шляхи добра, мобілізують волю, додають сили протистояти злу, активно формують високі моральні переконання.

Ведучий 1. За цю збірку Ліні Костенко присуджена одна з найпрестижніших премій – премія Ф.Петрарки, титана італійського Відродження. У дипломі, зокрема, зазначається: «Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко». Не українській, а світовій, бо справжня поезія, звісно ж, належить світові. Це є свідченням того, що Україна входить до духовного й інтелектуального європейського і світового братства.

Виразне читання поезії напам’ять

* * *

Те, що принижує, – пронизує.

Душа образ не забува.

Все, чим образили поета,

акумулюється в слова.

А слово – струм. А слово – зброя.

А віще слово – вічове.

Душа, зруйнована, як Троя,

своїх убивць переживе.

Перегляд відео «Крила» у виконанні Богдана Ступки

Ведучий 2. Золоту сторінку творчості Ліни Василівни становить її духовний діалог з матінкою природою. Це особливо ніжна струна  її поетичної ліри, напоєної любов’ю до всього, що живе під небом рідної України.

Виразне читання поезії напам’ять

***

Мене ізмалку люблять всі дерева,

І розуміє бузиновий Пан,

Чому верба, від крапель кришталева,

Мені сказала: «Здраствуй!» крізь туман.

Чому ліси чекають мене знову,

На щит піднявши сонце і зорю.

Я їх люблю. Я знаю їхню мову.

Я з ними теж мовчанням говорю.

Перегляд відео «Осіннй день» на слова Ліни Костенко

Ведучий 1. Симфонія кохання у творчій палітрі поетеси – ніби «золоте пташеня» поетичного саду. Ці перлини інтимної лірики дають щасливу нагоду делікатно доторкнутися до найяскравішого в душі автора. Читаючи її вірші про кохання, ми ніби поринаємо в дивовижний світ високих почуттів – святих і чистих, високошляхетних і одухотворених не лише поетичним генієм Ліни Костенко, а її високістю духу та мудрістю.

Виразне читання поезій напам’ять

***

І день, і ніч, і мить, і вічність,

І тиша, і дев’ятий вал –

твоїх очей магічна ніжність

і губ розплавлений метал.

В ніч високосного притулку –

коли йде обертом земля –

ти до плеча мене притулиш

безсмертним рухом скрипаля.

***

… спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і скамени

ще поки можу думати востаннє

ще поки можу але вже не можу

настала черга й на мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю.

Ведучий 2. Поетичне слово Ліни Костенко пророче, наповнене філософською глибиною, високою духовністю, збагачене й розцвічене всіма барвами веселки. Воно збагачує читача інтелектуально, звеличує душу і серце благородними шляхетними почуттями, чарує несказанною красою слова. Говорити про її поезію – означає говорити про святість душі людини, її гідність, про ідеали добра, істини й краси, про нездоланність правди і необхідність боротьби за неї.

Ведучий 1.Саме Ліна Костенко є тим, хто наважився вголос сказати про ницість української державної політики, що з 1991 року була побудована на пострадянських псевдоцінностях; саме Ліна Костенко є апологетом нового європейського мислення. Тільки от гімнів вона не писала і писати не буде. Бо просто не вміє, не може. Вірші вибирають її, а не вона їх, бо її Слово, її вірші — це голос серця, тобто Голос Правди і Слово Честі. Мабуть, у цьому і є її феномен…

О, не взискуй гіркого меду слави!

Той мед недобрий,

від кусючих бджіл.

Взискуй сказать

поблідлими вустами

Хоч кілька людям необхідних слів.

До сих пір Ліна Костенко не є публічною людиною, не прислужується нікому. Вона залишається Поетом нашої епохи.

Додаток

“Вірність традиції у Ліни Костенко виявляється у багатстві віршових форм, жанровій різноманітності лірики, де поетичний сюжет рухає переважно розвиток образу-ідеї, часто завершений містким афоризмом”.

Микола Ільницький

Про збірку “Мандрівки серця”:

“Третя книга Ліни Костенко на диво рівна. Тут немає слабких віршів. Є прекрасні і хороші поезії. Найслабші з них могли б стати окрасою багатьох поетичних збірок”.

Василь Симоненко

“Вірші Ліни Костенко вражають своєю задушевністю, теплотою і дивовижною щирістю, яка розкриває душу людини без дріб’язкового копирсання, надривності, цинізму”.

Всеволод Іванов

“У поезії Ліни Костенко ми бачимо, що саме через вистражданість етичного вибору як єдино можливого способу відрізнити Добро від Зла реалізується несподіваний дар естетики, ностальгійна мрія “срібного олівця”.

Оксана Пахльовська

“Ліна Костенко – поет з явно вираженим нежіночим характером. Її творчість – своєрідна компенсація браку чоловічого начала в поезії. Коли чоловіки починають рефлектувати з приводу суто особистих, “глибоко внутрішніх” переживань, жінки вимушені діяти”.

Віктор Кичигін

“Ліна Костенко ж при потужній мислительній напрузі її образного світу (а саме цього так бракує сучасній поезії!) глибинно лірична й по-жіночому почуттєво просвітлена”.

В’ячеслав Брюховецький

“Ліна Костенко навчила українську мову інтонаціям. Тобто виразному вимовлянню певних замовчуваних речей уголос”.

Юрій Андрухович